Ви впевнені, що прямуєте до власних цілей, а не до соціально-популярних?
Постійно спостерігаю, як ми всі витрачаємо безліч часу та енергії на не свої цілі.
З інтернету так і ллється інформація про те, якими ми маємо бути, що маємо хотіти.
Всіх закликають бути психологами, коучами, говорять про професії нового покоління. Розповідають, які саме джинси я маю вдягати цього літа, бо ж якщо вдягну інші, то все… щось там трапиться у світі моди, вулкан прокинеться, а «Боги з древної Греції» перетворять мене на дерево.
От ми вже хочемо ті джинси, помаду, поїхати в Париж, мати професію майбутнього, ааа, аще ж обов’язково треба їсти те, що корисно на думку «балакаючих в рілсах» діетологів, які і поняття не мають про стан мого здоров’я)
Ох, як же це важко, зізнатись собі, що все чого я так хочу, пишу в блокнотик з надписом «ЦІЛІ» мені не потрібні. Бо це ж визнати, що не найрозумніша я… Наше его з цим так легко не погодиться!
Але насправді, потрібно усвідомити, що як раз вчасно зрозуміти, що ви в потязі, який прямо зараз повертає праворуч, а до ваших істинних бажань їде інших потяг, який везе інших людей і він прямує в протилежний бік.
Звісно, що ви можете їхати і далі. В цьому казковість життя, ми можемо робити те що нам хочеться! Прямувати до власних цілей, або обрати чужі. Здійснювати свої мрії вже зараз, або чекати що можливо колись, якось воно та саме здійсниться!
Карта візуалізації моя, а цілі не мої
У 18 років, коли я робила свою першу карту візуалізації в мене там була червона мазда. При тому, що я ніколи не хотіла бути водієм. Про цю мазду постійно говорила моя подруга, та й в принципі всі купували собі автомобілі. Мені здавалось, що це правильно хотіти автомобіль, це статус, розкіш і т.д.
Я отримала водійське посвідчення і от я розумію, що в Києві постійні затори, немає де паркуватись, а працювала я в самому центрі міста. ЇЇ потрібно відкопувати взимку, постійно заправляти, змінювати шини і т.д.
Яка там машина! Я продовжила їздити на таксі, а згодом знайшла постійного приватного водія зі своїм авто.
Мені тільки через років 5 дійшло, що на моїй першій карті візуалізації майже всі зображення були не моїми. Просто круто і статусно було мати все те, що там було.
Нещодавно, моя подруга (а їй вже 35) зі сльозами на очах закінчувала курси водіїв, їй настільки важко це вдавалось, що вона ненавиділа цей процес. На моє питання, навіщо вона так знущається над собою? Вона сказала, щось типу бо у всіх є і їй потрібно, і це правильно і круто їздили на машині і вік вже такий, що треба мати власне авто.
Таких прикладів безліч.
Інколи ми ходимо на курси, або намагаємось вийти заміж тоді, коли ще є необхідність побути одній. Купити новий телефон або дорогі туфлі, лише щоб здаватись кращими, багатшими чи щось таке… в кожного своє.